Кодеин напиток Lean (лин) дарк нет Telegram Арзамас ссылка на мегу ONION

Че, народ?

Сегодня я хочу поделиться с вами моей недавней историей, которая получилась сплошным огоньком. Так шиза на меня нашла, что я долго сдерживался, думал, что это пройдет, но нет, апер амфетамин меня не отпускал. В общем, давайте начнем!

Часть 1: Закладки и догоняться за повторной дозой

В один прекрасный день я встретил своего старого друга, который рассказал мне о новых закладках, которые были просто чумовыми. Я сразу заинтересовался и решил попробовать. Ночью мы отправились в подпольный район, где эти закладки продавались.

Страсть как началось!

Я купил пачку закладок и решил опробовать их сразу же на месте. Вскоре я почувствовал, как эйфория охватила меня, как ауф проник в каждую клеточку моего тела. Чувствовалось, что я на вершине мира, и ни один отморозок не может меня остановить.

Но вот незадача: эффект начал спадать, и я понял, что мне нужна повторная доза. Так я и стал догоняться за новой порцией закладок, осознавая, что я становлюсь настоящим наркоманом. Но знаете, что самое интересное? Это меня абсолютно не смущало. Я был окружен вихрем наркотической эйфории, потому что знать, что я ничего не делаю, а просто наслаждаюсь, было так проклятно круто.

Часть 2: Шиза и апер амфетамин

Спустя несколько дней после первого опыта с закладками я понял, что у меня начинается шиза. Навязчивые идеи преследовали меня день и ночь, и я понял, что это связано с наркотиками. Они как опять поднимаются в моей голове и заставляют меня принимать новую дозу. Это было как замкнутый круг, из которого я не мог выбраться.

На улице все воспринималось иначе. Я видел всё в медленной съемке, словно наркотик дал мне способность медитировать в реальном времени. Я блуждал по улицам, выпучив глаза и слыша шепот звуков мира, который казался мне обычным, но при этом таким непонятным и загадочным.

Апер амфетамин был моим ближайшим другом, и его отсутствие вызывало у меня настоящую панику. Я начал из-за него терять сон, а когда все-таки удастся найти дозу, я впадал в состояние ломки.

Часть 3: Бездельничание через нос и выражение одобрения ауф

И вот однажды я решил, что пора отдохнуть от всей этой суеты. Я выбрал бездельничание, словно настоящий шлакоблок. Мне было всё равно на всё и на всех. Я погрузился в мир своих собственных забав, и моим главным компаньоном стала запредельная доза закладок, которую я вдыхал через нос и чувствовал, как она пронижает меня, вселяя в меня силу и бесконечную энергию.

Мое бездельничание становилось всё сильнее, и мне казалось, что я никогда не вернусь обратно. Я погружался в свой мир безумия и наслаждения, назло всем, кто считал меня бездельником. Ведь я был бездельником по-настоящему, без какой-либо цели и причины, просто потому, что это мне было круто и никто не мог меня остановить.

Ауф! Неужели вы дошли до конца моей безумной истории? Если да, то вы отморозок в хорошем смысле этого слова. Оставайтесь собой и не бойтесь открыться новым горизонтам, даже если они связаны с наркотиками. Живите своей жизнью и не позволяйте никому вам указывать, как вам быть.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.